Сім кроків до свободи
Пишу українською мовою виключно для тих хто її розуміє, вперше, і, ймовірно, останній раз в осяжному майбутньому.
Під час церемонії своєї інаугурації, четвертий президент, Петро Порошенко пообіцяв, що наприкінці його каденції, 90% населення країни зможуть пишатись своїм громадянством. Не знаю, чи вийшло в нього втілити задумане, але певно можна сказати, я особисто, все ще відчуваю себе частиную залишкових 10%.
Вирішив для себе дати відповідь, що повинне статися у цій державі, щоб стало можливим тримати паспорт України впевнено та з гордістю, а не всупереч обуренню, тотальному відчуттю непричетності, та сорому. Це любов з умовами, безумовної не вийде. Таке життя.
1. Вступ до збройних сил виключно на добровільних засадах. Повне скасування ганебної практики призову. [було в роботі , але з початком повномасштабної війни настільки глибоко й ганебно провалено , що навіть не має сенсу більше про це говорити]
2. Рівні з такими для громадян України можливості ведення підприємницької діяльності на території України для іноземних громадян, та осіб без громадянства. Максимальне спрощення процедури отримання дозволу на постійне проживання для всіх бажаючих. [ не планується ]
3. Будь-які форми громадянських стосунків між будь-якою кількістю повнолітніх людей що поділяють спільний побут повністю законодавчо прирівняні до сімейних. [ не планується ]
4. Поняття стать виключене з усіх не медичних контекстів, всі форми правової та побутової дискримінації за незмінними ознаками офіційно засуджені. [ частковий прогрес ]
5. Медично контрольоване самогубство за власним бажанням є звичайною комерційною послугою. [ не планується ]
6. Вільний обіг, продаж та придбання для особистого вживання / використання будь-яких не суспільно небезпечних хімічних речовин та зброї не масового ураження. [ перші кроки провалено ]
7. Секс послуги, репродуктивні послуги, створення та продаж порнографічної продукції тощо, повністю дозволені на умовах індивідуального підприємництва. [ не планується ]
Лякає таке майбутне? Складно навіть усвідомити? Нікого не змушую. Але і пишатися тим що є, у мене не виходить.
Дякую за увагу.